A A A K K K
для людей із порушенням зору
Новомиколаївська сільська військова адміністрація
Скадовського району Херсонської області

ДИСКРИМІНАЦІЯ У СФЕРІ ПРАЦІ

Дата: 11.01.2024 20:54
Кількість переглядів: 18

Запобігання та протидія дискримінації за ознакою статі у сфері праці, зокрема сексуальних домагань

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян.

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану.

Відповідно ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

На реалізацію цих конституційних гарантій Верховною Радою України прийнято Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», метою якого є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України. Відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», передбачено рівні права жінок і чоловіків – відсутність обмежень чи привілеїв за ознакою статі. Згідно з умовами статті 17 «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у праці та одержанні винагороди за неї», жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.

Роботодавець зобов’язаний: створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі; забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками; здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці; вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров’я умов праці; вживати заходів щодо унеможливлення випадків сексуальних домагань.

Роботодавці можуть здійснювати позитивні дії, спрямовані на досягнення збалансованого співвідношення жінок і чоловіків у різних сферах трудової діяльності, а також серед різних категорій працівників.

Дискримінація – ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Дискримінація за ознакою статі – ситуація, за якої особа та/або група осіб за ознаками статі, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами або привілеями в будь-якій формі, встановленій Законом України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”, крім випадків, коли такі обмеження або привілеї мають правомірну об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 29 січня 2020 року № 56 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо внесення до колективних договорів та угод положень, спрямованих на забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків у трудових відносинах», дискримінація за ознакою статі у соціально-трудових відносинах проявляється через:

– нерівний доступ до професійного навчання, підвищення кваліфікації та перепідготовки, у тому числі отримання досвіду практичної роботи;

– нерівний доступ до оплачуваної праці та різних професій (занять), включаючи критерії відбору, умови найму та кар’єрного зростання;

– необґрунтовану чи безпідставну нерівність в оплаті праці;

– неоднакові умови праці та організації робочого часу;

– нерівний доступ до отримання компенсацій та допомоги.

Ст. 6 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» визначає норми, які не вважаються дискримінацією за ознакою статі:

– спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів та грудного вигодовування дитини;

– обов’язкова строкова військова служба для чоловіків, передбачена законом;

– різниця в пенсійному віці для жінок і чоловіків, передбачена законом;

– особливі вимоги щодо охорони праці жінок і чоловіків, пов’язані з охороною їх репродуктивного здоров’я;

– позитивні дії.

Однією з форм дискримінації є сексуальні домагання на робочому місці. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» трактує поняття «сексуальні домагання», як дії сексуального характеру, виражені словесно (погрози, залякування, непристойні зауваження) або фізично (доторкання, поплескування), що принижують чи ображають осіб, які перебувають у відносинах трудового, службового, матеріального чи іншого підпорядкування.

Ці дії мають негативний вплив також на інших працівників, зокрема, викликають в них побоювання за власну безпеку, порушення психоемоційного стану, у колективі підвищується рівень стресу, відчуття безсилля та, як наслідок, провокуються конфлікти, що призводить до загального незадоволення працівників роботою в організації.

Куди звертатися у випадку дискримінації за ознакою статі?

Залежно від ситуації, яка склалась внаслідок дискримінації за ознакою статі, особа має право звернутись за захистом порушених прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Письмові звернення до Уповноваженого можна надсилати за адресою: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008; на електронну пошту: hotline@ombudsman.gov.ua.

В Україні також діє Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації громадської організації «Ла Страда» Можна звернутися за тел.: 0 800 500 335 або короткий номер з мобільного 116 123, а також Урядова гаряча лінія з питань допомоги постраждалим від насильства 1547.

Якщо під час вчинення дискримінації за ознакою статі наявний склад адміністративного або кримінального правопорушення, тоді за захистом порушеного права потрібно звернутись до органів поліції за тел.: 102.

Потерпілий від дискримінації за ознакою статі може звернутись за захистом свого порушеного права до суду та має право на відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації за ознакою статі. 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора