Геноцид кримськотатарського народу — це спільна трагедія, трагедія українського народу.
18 травня 2024 року відзначали 80-ті роковини депортації кримськотатарського народу з території Кримського півострова радянським тоталітарним режимом у 1944 році.
Депортація кримськотатарського народу була кульмінацією російської колоніальної політики, направленої на детатаризацію Криму. Під час бойових дій, поки чоловіки були на фронті, радянська влада підступно вигнала дітей, жінок та літніх людей з власних домівок та відправила їх у вигнання — шлях, який для багатьох став останнім. Після закінчення Другої світової війни майже 9 000 кримськотатарських солдатів та офіцерів відправили у місця депортації або трудові табори. Кримські татари були не просто позбавлені батьківщини, але й власного імені, мови, історії, ідентичності.
Геноцид також унаочнювався діями радянського режиму зі стирання памʼяті щодо кримських татар з історії Кримського півострова: переглядалася кримська історія, впроваджувалися російські імперські наративи, цілеспрямовано та масово поширювалися міфи. І сьогодні країна-окупантка використовує цей наратив для поширення мови ворожнечі, утисків та розбрату в тимчасово окупованому Криму.
Український народ, який зазнав переслідувань та репресій, а також став жертвою радянського геноциду (Голодомору 1932–1933), всіляко усвідомлює та поділяє біль депортації.
Геноцид кримськотатарського народу — це спільна трагедія, трагедія українського народу.
