Я не вмію відпочивати. Тому після перемоги - жодного дня відпочинку, відразу на роботу...
Життєвий шлях «Сокола», головного сержанта механізованої роти Олександра - прямий та чесний шлях воїна, стрімкий та благородний, як соколиний політ, адже за винятком дитинства, уся його 49-річна біографія становить боротьбу з зовнішніми ворогами країни та внутрішньою злочинною нечистю.
У селі на Кіровоградщині, де народився Сашко, родина мала міцне господарство. Та не сільський добробут, а військова справа з дитинства вабила нашого героя.
Після школи - армія, точніше флот, частина забезпечення морської авіації. Демобілізувався у званні сержанта і пішов служити у міліцію. Служба вимагала нових фахових знань, тож Олександр закінчив технікум за спеціальністю «правознавство», а потім ще й вищу освіту отримав у національному університеті внутрішніх справ.
Лейтенант поліції служив на передовій в управлінні по боротьбі з організованою злочинністю. Стриманий та небагатослівний, він не любить розповідати про свої подвиги, а що вагомі досягнення були, свідчить те, що нагороди йому вручав особисто міністр внутрішніх справ.
З 2010-го Олександр на пенсії. Продовжив працювати за фахом, вже у приватних структурах інкасації та охорони. На цьому посту його й застало велике вторгнення. Пішов добровольцем, змінивши один однострій на інший. В одному із підрозділів ТрО спершу обіймав посаду командира відділення, потім сержанта з матеріального забезпечення мехроти, наразі - головного сержанта.
Усе життя «Сокола» це служба, а служба - майже цілком його життя. «Я не вмію відпочивати. Тому після перемоги - жодного дня відпочинку, відразу на роботу, де на мене весь цей час чекають», - розповідає головний сержант.
Херсонський обласний ТЦК та СП
