Дихай вільно: все, що потрібно знати про туберкульоз!
Щорічно на планеті реєструють 10 млн випадків захворювань на туберкульоз, близько 2 млн хворих гине від цієї хвороби. А з розвитком стійкого туберкульозу перемогти його стало ще складніше. Левова частка всіх випадків припадає на 22 країни з низьким рівнем доходу. Наша країна – серед них.
Туберкульоз розвивається не тільки в легенях
Зараз туберкульоз називають лідером за смертністю серед інфекційних захворювань. Щорічно від нього помирає близько 2 млн осіб, понад 200 тис. з яких – діти. При цьому хворіють щороку, за даними ВООЗ, близько 10 млн людей. У 80-90% випадків мікобактерії туберкульозу вражають органи дихання, однак вогнища ураження можуть перебувати і в інших органах. Позалегеневі форми трапляються значно рідше і можуть дати про себе знати навіть за десятиліття після зараження.
Паличка може атакувати:
шкіру та підшкірно-жировий шар
очі
кістки і суглоби
мозок і нервову систему
лімфатичні вузли
серце
сечостатеву систему
органи травлення
Туберкульоз протікає у відкритій та закритій формах. Заразна тільки перша. В цьому випадку у мокротинні хворого присутні бактерії, і він здатний передати паличку ще 10-15 людям. У протитуберкульозному диспансері проводять аналіз, що визначає, чи є в мокроті хворого збудники, і чи є він небезпечним для оточуючих. Діагностувати захворювання можливо і за допомогою флюорографії, рентгена або комп’ютерної томографії.
Позалегеневу форму виявити набагато складніше: ділянки руйнування тканин або зовсім відсутні, або не мають зв’язку з бронхами. Часто закрита форма туберкульозу маскується під застуду, авітаміноз та «синдром хронічної втоми». Для її виявлення можуть провести біопсію, окремо досліджувати органи за допомогою КТ, УЗД і МРТ або призначити стандартне лікування і пізніше оцінити результати.
Захворіти на туберкульоз непросто
Найчастіше інфекція передається від хворого на туберкульоз легень, який не отримує належного лікування. За даними ВООЗ, третина населення світу інфікована бактеріями туберкульозу, але поки ще на нього не захворіла і не може заражати інших. Так, бактерія, яку імунній системі вдалося зупинити, може прожити в організмі багато років. Вірогідність захворіти у таких людей від 5 до 15% (залежно від імунітету), але сильний стрес, недостатнє споживання вітамінів і корисних речовин, поганий сон, куріння, діабет можуть спровокувати розвиток хвороби.
Як лікують туберкульоз?
Важливо пам’ятати, що туберкульоз виліковний. Основа його лікування – антибактеріальна хіміотерапія чотирма препаратами: рифампіцином, ізоніазидом, піразинамідом і етамбутолом. Ці препарати впливають на бацили, запобігають звиканню й не дають паличці мутувати. Лікування триває від 6 до 8 місяців. Для забезпечення ефективності терапії необхідна підтримка лікаря та постійне спостереження. При прийомі курсу важливо дотримуватися всіх розпоряджень фахівців, аби не поширювати хворобу далі й уникнути рецидиву.
За даними ВООЗ, завдяки своєчасній діагностиці та грамотному лікуванню туберкульозу з 2000 до 2016 р. було врятовано 53 млн життів. Але якщо не приймати пігулки в один і той же час доби, концентрація препарату в організмі знижується, а бактерія отримує шанс на розвиток множинної лікарської стійкості (резистентності). Такий туберкульоз не чутливий до ізоніазиду та рифампіцину і потребує лікування препаратами так званого другого ряду.
Чому туберкульоз досі небезпечний?
Збудник хвороби – це складний організм з досконалою системою пристосування до чинників зовнішньої агресії: і до хімічних, і до фізичних. Вів здатен мутувати і розвивати звикання до препаратів, тому до початку лікування проводять спеціальні тести на стійкість хвороби до активних компонентів ліків.
Резистентність розвивається з кількох причин:
неправильне призначення лікування
погана якість ліків
неналежне застосування препаратів
передчасне припинення лікування
Лікування туберкульозу терапією другого ряду може займати до двох років, воно набагато дорожче, а ліки – токсичніші. Більше того, варіанти лікування в цьому випадку обмежені, тому необхідно постійно продовжувати дослідження в пошуках нових протитуберкульозних препаратів.
Найгірший варіант розвитку подій – туберкульоз із широкою лікарською стійкістю. Його викликають бактерії, які не реагують на активні препарати другої лінії. У таких ситуаціях до лікування підходять індивідуально, потрібен час на підбір потрібної схеми. За оцінками ВООЗ, найгірша ситуація зі стійким туберкульозом в Індії, Китаї та Росії. На ці країни припадає майже половина всіх випадків.
Протитуберкульозний курс лікування також викликає безліч побічних дій, тому разом з основними препаратами лікарі призначають додаткову терапію: спазмолітики, седативні препарати, ферменти тощо.
ВІЛ + туберкульоз
Приблизно 12-14 млн населення нашої планети інфіковані одночасно ВІЛ і мікобактеріями туберкульозу. Таке поєднання особливо небезпечне, це фактично бомба для імунітету. Але лікування можливе навіть у цьому випадку. Важливо, аби в період лікування туберкульозу пацієнт отримував антиретровірусну терапію (АРТ), якщо з якихось причин він не приймав її раніше. Оскільки туберкульоз небезпечніший для ВІЛ-позитивних людей, їм рекомендують робити флюорографію двічі на рік як групі ризику. Крім того, на пізніх стадіях ВІЛ проба Манту й Діаскінтест показують негативні значення і не реагують на паличку, тому в таких випадках ефективними методами діагностики можуть стати комп’ютерна томографія з контрастною речовиною.
Через те, що ймовірність захворіти на туберкульоз у ВІЛ-інфікованої особи в 20-30 разів вища, ніж у ВІЛ-негативних людей, пацієнтам з низьким рівнем лімфоцитів призначають хіміопрофілактику. Це або монотерапія, або комбіноване лікування, яке не дає інфекції перерости в хворобу.
Профілактика
На жаль, повністю захиститися від туберкульозної інфекції не можна, але можливо запобігти розвитку хвороби або постаратися виявити її на ранній стадії. Наші легені не мають нервових закінчень, тому «відчути» туберкульоз неможливо. Але планова щорічна диспансеризація та флюорографія здатні виявити хворобу до початку ускладнень. Найпростіші, але найважливіші способи профілактики захворювання – це здоровий спосіб життя, відсутність хронічного психоемоційного стресу, хороший сон і якісне харчування.
