"Мельпомена Таврії" — на сцені Івано-Франківська
У час, коли реальність сповнена викликів, тривог і боротьби, театр залишається простором, де ми знову відчуваємо себе живими. Тут серце б’ється інакше, а сльози з’являються не від болю, а від щирого зворушення. Саме такою — глибокою, душевною, об’єднувальною — стала цьогорічна «Мельпомена Таврії» в Івано-Франківську.
Традиційно фестиваль проходить у Херсоні, але війна змінила географію. У 2025 році XXVI Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» частково відбувся на сцені Івано-Франківського національного академічного драматичного театру. І це стало більше, ніж просто культурною подією — це було поверненням частини дому для тих, хто його втратив.
Вистава Олександра Олеся «Ніч на полонині» у виконанні трупи франківського театру була надзвичайною. Поетична, щемка, насичена символізмом, вона торкнулася кожного в залі. У ній — краса українських гір, сила кохання, біль утрат і світло незламної надії.
Для переселенців із Херсонщини цей вечір став справжнім святом душі. Адже «Мельпомена» — це не лише фестиваль, це частинка їхньої малої батьківщини, перенесена на Прикарпаття. Вони мали змогу відвідати виставу завдяки благодійним квиткам, які були надані Центром допомоги херсонцям «Вільні разом» та знову відчути силу мистецтва, що підтримує, зцілює і надихає.
Перед початком показу до глядачів звернувся генеральний директор Івано-Франківського національного академічного обласного музично-драматичного театру ім. Івана Франка, народний артист України Ростислав Держипільський. Він зачитав вітального листа від генерального директора Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша, народного артиста України, президента фестивалю Олександра Книги, передавши теплі слова вдячності всім учасникам, глядачам і всім, хто підтримує фестиваль навіть у найважчі часи. У своєму зверненні Ростислав висловив глибоку надію, що вже наступного року українські театри знову зустрінуться у вільному Херсоні — місті, де «Мельпомена Таврії» народилася, зростала і щоразу ставала святом життя.
Це була не просто вистава, не просто частина фестивалю. Це був ще один доказ того, що навіть у найтяжчі часи мистецтво — незламне, а культура залишається потужною силою, що об’єднує та надихає.
💙💛 Театр — це ми. Театр — це пам'ять, сила і мрія.
І ми обов’язково зустрінемося у вільному Херсоні — під світлом софітів і в обіймах Мельпомени.
