Безбар’єрність — це загальний підхід до формування та імплементації державної політики для забезпечення безперешкодного доступу всіх груп населення до різних сфер життєдіяльності
На виконання Указу Президента України від 03 грудня 2020 року «Про забезпечення створення безбар’єрного простору в Україні» була створена Національна стратегія із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2021 року № 366-р (далі – Національна стратегія) — це документ, який містить ініціативи для усунення бар’єрів у різних сферах життя, посилення можливостей та забезпечення рівних прав. Крім того, Національна стратегія містить чіткі індикатори щодо ефективності впровадження відповідних ініціатив.
Безбар’єрність, у відповідності до Національної стратегії — це загальний підхід до формування та імплементації державної політики для забезпечення безперешкодного доступу всіх груп населення до різних сфер життєдіяльності.
Метою Національної стратегії є створення безперешкодного середовища для всіх груп населення, забезпечення рівних можливостей кожній людині реалізовувати свої права, отримувати послуги на рівні з іншими, шляхом інтегрування фізичної, інформаційної, цифрової, соціальної та громадянської, економічної та освітньої безбар’єрності до всіх сфер державної політики.
Варто підкреслити, що у відповідності до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а отже забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
Згідно статтей 21, 24 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Так, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, а також рівними перед законом.
Проте, перед багатьма громадянами України стоїть досить велика кількість «бар’єрів» у реалізації своїх прав та свобод, доступу до публічних послуг та участі у в суспільному житті.
Рівень «бар’єрності» в цій частині наявний у різних сферах — громадського життя, тож і вирішення цієї ситуації потребує багаторівневого та широкого погляду, котрий обов’язково повинен враховувати і як наслідок включати в себе абсолютно всі аспекти життя людини у її сучасному вимірі, до прикладу враховувати формат доступності надання освітніх послуг.
Освітня безбар’єрність – створені рівні можливості та вільний доступ до освіти, зокрема освіти протягом життя, а також здобуття іншої професії, підвищення кваліфікації та опанування додаткових компетентностей.
Але не лише діти стикаються з освітніми бар’єрами. Все змінюється занадто швидко, щоб можна було покладатися на знання 5-10-літньої давності. Тому дуже важливо, щоб у будь-якій професії була можливість регулярно отримувати додаткову освіту у комфортному для різних людей форматі.
Ще один тренд – це зміна професії. Люди все частіше освоюють 2-3 і більше фахів протягом життя, а отже, і такі курси мають бути доступними для людей з різними освітніми потребами.
Наприклад, майже всі навчальні курси зараз записуються у відеоформаті, який не підходить для людей з порушеннями слуху та/або зору. Для них необхідно адаптувати такі матеріали, що можуть дозволити собі далеко не всі освітні платформи.
Та освіта пов’язана не лише з роботою. Це ще й можливість дізнаватися нове, спілкуватися, знаходити однодумців, розвиватися, підтримувати мозок у тонусі. Тому популярними зараз стали так звані університети третього віку, де нові знання отримують люди віком 50+.
Також рекомендуємо «Довідник безбар’єрності» – гід з коректного спілкування, у якому зафіксовані нові норми безбар’єрної мови. Це проєкт з відкритим кодом, створений у співпраці з громадськими організаціями, правозахисниками, психологами, батьками, що виховують дітей з інвалідністю, українськими та міжнародними експертами. «Довідник безбар’єрності» — ініціатива і флагманський проєкт Олени Зеленської. Детальна інформація за посиланням.https://bf.in.ua/ #UAразом #безбарєрність #bezbariernist
Управління Державної служби якості освіти у Сумській області
