Нові горизонти: як херсонці відкривали для себе Вовчинецькі гори
У вівторок, 21 квітня 2026 року, «Херсонські посиденьки-походеньки» пройшли бадьоро та в активному режимі, бо з приходом весни просто посидіти-погомоніти вже не вийде! Душа просить свіжого повітря, весняних краєвидів, пташиного співу й активної прогулянки.
Усе це ми отримали на території памʼятки природи й місцевої родзинки — у Вовчинецьких горах. Міфи та легенди, історичні записи й архівні документи свідчать не лише про вовків, але й про багато іншого, реального та містичного, що траплялося тут, у передмісті Франківська, на Покутському плато на висоті 350 метрів над рівнем моря.
Ми милувалися краєвидами міста, яке, наче на долоні, заворожувало грою світла й тіней, та побачили цілих 8 вершин Карпат, бо погода сприяла, а обіцяний прогнозом дощ заховався десь за небокраєм.
Нам пощастило, бо за весь перехід від підйому до оглядового майданчика, стежиною через поле й ліс і аж до відпочинкової зони з гойдалками — не впало жодної краплі. Навіть вийшло сонечко, яке закріпило яскраві враження херсонців від незвичайної прогулянки історією: від бронзової доби та печер мисливців, через епоху перших християн до середньовічного етапу зведення Станіславської фортеці, через Першу світову війну й до наших днів — усе це бережуть у памʼяті Вовчинецькі гори.
Тепер нашим землякам відкрилася ще одна локація в передмісті, яка завжди гостинно чекатиме їх будь-якої пори року для відпочинку, насолоди та перезавантаження. Разом із «Херсонськими походеньками» відкриваємо нові горизонти та враження!
